У липні 2017 року клієнт передав аванс у якості попередньої оплати за купівлю прав на заклад побутового обслуговування населення. Після передання авансу, клієнт звернувся за консультаціями до юридичної команди eq.legal.

Адвокат встановив, що замість корпоративних прав на підприємство, попередньо погодженим об’єктом купівлі виступає “готовий бізнес під ключ” (автентичне формулювання продавця). 

Виявилось, що “готовий бізнес” не мав оформлених прав на знак для товарів і послуг, не володів правами власності на нежитлове приміщення у якому був розміщений, а персонал закладу працював без оформлення трудових відносин. Документи для бухгалтерського і правового аудиту продавець не надав.

Враховуючи встановлені обставини, перемовини з купівлі прав на заклад побутового обслуговування населення було зупинено та висунуто вимогу стосовно повернення суми авансу.

Продавець закладу відмовився повернути суму передоплати, посилаючись на те, що вказана сума, в його розумінні, є завдатком і не підлягає поверненню. Досудове врегулювання бажаного результату не дало.

Аванс чи завдаток?

Правова позиція Адвоката Ростислава Саламахи в Оболонському районному суді міста Києва базувалась на тому, що передана сума передоплати є авансом, адже виконувала лише фіскальну функцію. Якби вказана сума була завдатком в розумінні частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, то відповідна правова природа коштів була б визначена у Попередньому Договорі купівлі-продажу, з дотриманням вимог статті 547 Цивільного кодексу України.

Аванс же не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. Оскільки між сторонами спору не було укладено Попереднього Договору, а закон не надає передоплаті правової сили завдатку, – вказана сума підлягає поверненню на користь клієнта у повному обсязі.

Позицію команди правозахисників eq.legal посилювали правові висновки і позиції судів касаційної інстанції, а саме:

  • Рішення Верховного суду України від 18.02.2009 року по справі 6-23108св08;
  • Постанова Верховного суду України від 13.02.2013 року по справі 6-17цс12;
  • Рішення ВССУ від 10.07.2013 року по справі 6-11081св13;
  • Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 16.02.2020 року по справі 479/974/17.

Слід відзначити способи зловживання процесуальними правами, до яких вдавався відповідач. Пред’явлення фіктивного зустрічного позову, зміна реєстрації місця проживання з метою змінити підсудність розгляду справи, багаторазове умисне нез’явлення на судові засідання і заявлення клопотань, спрямованих на перенесення судового розгляду дозволили відповідачеві затягнути строк розгляду справи в суді першої інстанції на понад три роки.

Суд задовольнив позовні вимоги і стягнув суму авансу у повному обсязі. 

В ході проведеного допиту відповідача в якості свідка, Адвокатом було зафіксовано надання суду завідомо неправдивих показань свідка. Станом на сьогодні, вирішується питання про ініціювання притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Грудень 2020 року